Як говорити з дитиною про СНІД

                        Інформація для батьків та педагогів

Однією з головних рис, властивих підліткам, є ба­жання ствердитися в житті, прагнення дорослішого життя, а звідси - постійний пошук нових відчуттів, що часто призводить до антисоціальних наслідків (нарко­манія, алкоголізм, зараження ІПСШ і СНІДом). Розви­ток кожної дитини, підлітка як особистості - процес су­то індивідуальний, але він у значній мірі визначається і зовнішнім оточенням, атмосферою в родині, школі, колі друзів.

Як же поговорити про СНІД з дитиною? Перед роз­мовою на цю тему з дітьми більшість дорослих почува­ють себе недостатньо впевненими. Зазвичай вони не підготовлені чи мало підготовлені до подібних бесід і почувають себе "не у своїй тарілці" навіть якщо вони і знають, що говорити, вони не уявляють собі, яким чи­ном будуть це робити.

Деякі батьки та вчителі думають, що, даючи різну інформацію про секс дітям, вони налякають їх і, мож­ливо, підштовхнуть до передчасного статевого життя. Так може статися, якщо їхні знання недостатні або во­ни самі не впевнені у їхній істинності. Треба допомог­ти зрозуміти дітям, що необдумана поведінка і тиск однолітків можуть призвести до непередбачених наслідків. Молоді люди почувають потребу в насліду­ванні своїх однолітків, часто знаходяться під їх впли­вом, підкоряються судженням і тиску групи чи лідера. Тому необхідно роз'яснити, що протистояти цьому тис­ку однолітків часом дуже важко, але діяти потрібно відповідно до власної думки, а допомогу у виборі рішення можуть надати батьки.

 Під час проведення бесід і відповідей на запитання необхідно дотримува­тися деяких правил.

1 .Доброзичливо ставитися до будь-яких запитань. Категорично забороняються окрики, вистежування, а тим більше погрози і покарання. Якщо запитання пос­тавлено в невідповідній ситуації, пообіцяйте дитині, що відповісте на нього згодом і обов'язково виконай­те обіцянку.

2.  Серйозно ставитися до запитань. Не можна за­лишати запитання без відповіді, робити вигляд, що ценісенітниця, чи переводити розмову на особистість. Гарантувати дотримання таємниці. Дитина має
бути впевнена, що будь-яке її запитання не стане відо­
мим іншим дітям чи дорослим.

3.На всі запитання давати конкретні й однозначні
відповіді.

4.Бути послідовним. Не можна, наприклад, стве­
рджувати, що дітей приносить лелека, а через деякий
час пояснювати, як це відбувається насправді.

5.Мати погоджену програму профілактичного вихо­
вання дітей. Як мінімум - у родині між обома батьками,
як максимум - між педагогами, батьками, лікарями.

    За даними соціологічних досліджень, проведених Українським інститутом соціальних досліджень в рамках Українсько-канадського проекту "Молодь за здоров'я-2", дієвість та ефективність впливу батьків на підвищення рівня знань дітей і молоді про шкідливі звички залежить від вікових особливостей дітей, що відповідає певним етапам:

Перший етап - від 10-ти до 13-ти років -етап стабільного ставлення до рекомендацій батьків; 35-53 °о дітей звертаються до батьків за інформацією про наркотики, куріння, секс.

Другий етап - від 14-ти до 17-ти років -етап різкого зменшення впливу батьків; частка дітей, які звертаються до батьків за інформацією, зменшується до 12-24 %.

Третій етап - від 18-ти до 22-х років - етап повільного зменшення впливу батьків; відсоток потенційних звернень до батьків про знання стосовно формування здорового способу життя та безпечної поведінки знижується до 12-16 %.

Одним зі шляхів передачі ВІЛ-інфекції є сексуаль­ний контакт. Отже, говорити про СНІД з підлітком - це значить говорити про секс.

Найбільш складний і важливий крок - почати роз­мову, адже її не завжди починають самі діти. Очевидно, ваша дитина вже чула про СНІД. Для роз­мови доцільно використовувати телевізійні передачі чи статті, присвячені цій темі, або отриману в школі інформацію. Не забувайте інформувати дитину про дотримання правил особистої гігієни. В міру до­рослішання підлітки у своїх розмовах часто торкають­ся питань дружби і сексуальних стосунків. Ніколи не запізно. Так само як ніколи не зарано почати з дити­ною розмову на цю тему. Важливо лише підібрати сло­ва, що відповідатимуть її віку.

Під час розмови про СНІД ніколи не драматизуйте ситуацію. Не залишайте місця для неясності, для страху.

Оскільки ви говорите з дитиною про СНІД і про секс, вона має відчути, що ви її любите, що її здоров'я і щастя - найголовніше для вас.

Молодші школярі (6-10 років)

Для дітей молодшого віку основою виховання є кон­такт із дорослими, а також власний приклад останніх. У цьому віці діти, як правило, не вкладають у свої запи­тання такого змісту, який вкладають у них дорослі. У 6-Ю років дітям бажано розповісти про їхнє здоров'я, особисту гігієну, а також різницю між дівчатками і хлоп­чиками. Бесіду слід проводити в довірливій і доброзич­ливій формі. Ваші відповіді на запитання повинні спиратися на конкретні приклади, узяті з повсякденно­го життя: наприклад, коли дитина ненавмисно порізала руку, ви, надавши їй необхідну допомогу, можете в цей момент дати їй елементарні знання про ВІЛ-інфекцію і правила гігієни, якихварто дотримуватися.

Дуже важливо, щоб відповіді на запитання давали­ся без почуття зніяковілості і хвилювання, а, навпаки, просто і лаконічно. Неправда тут недоречна, адже у розмові з однолітками чи у дорослому віці, дізнавшись справжню відповідь, дитина почне сумніватися в прав­дивості ваших слів і перестане довіряти вам.

Підлітки (11-13 років)

Розвиток підлітка супроводжується цілою низкою змін як фізичного характеру, так і емоційного. Фізіологічна перебудова організму в підлітковому віці неминуче ставить нові проблеми як перед молоддю, так і перед дорослими, які відповідають за її майбутнє, тому якщо підліток розпитує вас про сексуальні сто­сунки, постарайтеся дати зрозумілі і доступні пояснен­ня. Дорослі зобов'язані знати і пам'ятати про це. Вони не повинні обмежуватися тільки гігієнічними рекомен­даціями, варто коректно доносити інформацію дітям у повному обсязі, щоб дитина зрозуміла зацікавленість батьків у житті підлітка.

Старший шкільний вік (14-16 років).

Безсумнівно, у цьому віці велику роль грає особис­тий приклад. Організм усе ще перебудовується, і не тільки фізично. Емоційні зриви, психічні травми, пога­ний настрій і приниженість можуть залишити відбиток на все життя. Причин для них безліч - зараження ве­неричними захворюваннями, ВІЛ-інфекцією, наркоманія. Більшість дітей у цьому віці намагаються само-ствердитися, у тому числі й в сексуальних стосунках. Часто в цей час з'являється дистанція між батьками і дітьми. Підлітки прагнуть автономії, мають свої таємниці, і навіть найближчі люди своєю поведінкою можуть підштовхнути їх до неправильних дій, особли­во якщо вони мають схильність до алкоголю, нарко­тиків тощо.

В особистому житті молодих людей дорослі не по­винні відігравати роль суворих суддів. Достатньо на­дати достовірну і коректну інформацію, що відповідає конкретній ситуації.

Вони повинні знати, що:

-  утримання від сексуальних стосунків до вступу в
шлюб  дасть  змогу  уникнути  зараження  ВІЛ  і
інфекціями, що передаються статевим шляхом;

-  ранні статеві контакти, алкоголь, наркотики зни­
жують їхні можливості в досягненні цілей;

-  існує взаємна відповідальність двох партнерів у
плані запобігання: ти повинен оберігатися сам і
оберігати того, кого любиш;

-  вірус імунодефіциту людини передається через
сперму, вагінальний секрет, кров від зараженої люди­
ни здоровій;

-  будь-які незахищені сексуальні стосунки, часті і з
численними партнерами, збільшують ризик зараження;

-  правильне використання презерватива при сек­
суальних стосунках знизить ризик зараження ВІЛ та
іншими інфекціями, що передаються статевим шля­
хом;

-  протизаплідні засоби (гормональні препарати,
внутрішньоматкові спіралі тощо) не захищають ні від
захворювань, що передаються статевим шляхом, ні
від ВІЛ; »єдине призначення цих засобів - захист від
вагітності;

- в жодному разі не можна обмінюватися уже вико­
ристаними шприцами: це збільшує ризик зараження
на СНІД.

Щоб заразитися, достатньо один раз не виконати будь-яку з цих рекомендацій.

За матеріалами методичного посібника із профілак­тики наркоманії та ВІЛ/СНІДу у шкільному та мо­лодіжному середовищі / За ред. Б.П. Лазоренко, Пінчук І.М. - К., 2002. -144 с.