Дитячі страхи

Дитячі страхи властиві всім дітям, це нормальний стан, який входить в сукупність психологічних особливостей для певного вікового періоду. Звідси випливає, що у дитячих страхів є своя характерна вікова періодизація, яка також буде трохи відрізняється в залежності від статі дитини.

Приведемо приблизний перелік вікових страхів:

-у віці 3 років віковими страхами є: страх загубитися, чужих людей, лікарів, уколів.

-в 4 роки: страх темряви, перед тим, як заснути, страшних снів, казкових персонажів.

-в 5 років страх висоти, глибини, страх мами і тата, як і раніше можуть проявлятися нічні страхи.

-в 6-7 років страх залишитися вдома на самоті, страх померти, страх чужих людей.

-в 8-9 років страх смерті батьків, страх покарання, шкільні страхи.

-в 10-12 років-страх померти, страх нападу, страх тварин, висоти, глибини, страшних снів.

Страх дитини перед покаранням за будь – якої проступок. Причому провину може бути настільки незначним, що дорослі просто не звернуть на нього ніякої уваги. Наявність подібних страхів свідчить про серйозні проблеми у взаєминах дитини з батьками, часом навіть може бути наслідком надмірного строго поводження з малюком. У разі появи подібного страху батьки повинні серйозно задуматися про свою модель поведінки з дитиною і переглянути її, щоб уникнути дуже серйозних проблем.

Страх крові. Дуже багато діток при вигляді маленької крапельки крові, здалася з обдертою коліна починають кричати з такою силою, що можна подумати, що ранка – це не маленька подряпина, а знята живцем шкіра, яку, до всього іншого, посипали як мінімум пачкою солі. Деякі батьки просто посміхаються, дивлячись на таку реакцію малюка, а інші починають не на жарт злитися через таку істерики по, як вони вважають, дрібниці. Насправді ні в першому випадку, ні в другому, реакція батьків невірна. Дитина кричить не від болю, а від панічного страху, який у них викликає вид крові. Подібний страх – абсолютно непідконтрольне дитині почуття, тому ні в якому разі не можна сварити дитину. Підсміюватися над ним також не варто, так як це може травмувати його почуття гідності. А страх перед кров'ю обумовлений, найчастіше, банальним незнанням фізіології – маляті здається, що вся кров витече і він помре. Власне кажучи, боязнь крові є похідною страху смерті.

Смерть батьків – також досить часто зустрічається різновид дитячих страхів, часто породжена самими ж дорослими.

Дитячі страхи 5 років часто базуються на боязні різних казкових персонажів і мультиплікаційних героїв.

Звідки беруться страхи? Причини виникнення страхів у дітей, окрім процесу дорослішання, можуть бути різні. В кожному окремому випадку треба аналізувати індивідуальну історію дитини. Але загалом, можна виділити такі основні фактори, які впливають на появу страхів у дітей:

це і певний конкретний випадок (вкусила собака, несподівано налякалась грому);

це і нав’язані батьками перестороги і заборони («туди не йди, там небезпечно»);

неусвідомлені страхи і тривоги самих же батьків емоційно передаються дітям (наприклад, страх що дитину можуть викрасти);

надмірна турбота (гіперопіка) батьків не дає дитині можливість зустрітись з певними повсякденними труднощами, можливості з ними справитись, таким чином відчути свою силу і спроможність переборювати щось;

це може бути щось зовсім несподіване, і мало реальне, просто придумане самою дитиною (страх входити в кімнату з правої ноги);

дуже часто причиною появи страхів у дітей є емоційна напружена атмосфера в сім’ї;

відчуття недостатньої захищеності зі сторони батьків (страх це сигнал що дитина не відчуває що її захистять її близькі, вірить що хтось, кого вона боїться, є небезпечніший і сильніший за неї і її батьків)

залякування Бабою Ягою, Бабаєм та іншими придуманими неіснуючими героями

За всіма дитячими страхами стоїть один глибокий базовий страх – страх смерті. Він притаманний і дорослим, тому не бійтеся говорити з дитиною про це, діліться своїми думками і почуттями з приводу цієї теми. Відкрита, щира розмова про те, що ніхто не може уникнути смерті, допоможе прийняти цю даність життя і спокійніше до неї ставитись, не так боятись цього вам і вашій дитині.

Як допомогти дитині побороти свій страх?

Дитина сприймає інформацію не так, через слова і осмислення сказаного, як через почуття та емоції. Вона як губка впитує в себе всі події кожного дня. А за день з нею відбувається маса нових подій та вражень, як позитивних так і негативних, які їй складно логічно оцінити, що є реальною небезпекою, а чого взагалі не варто боятися.

Тому для початку дитині треба роз’яснити природу того що вона боїться, і показати де є реальна небезпека, а де її нема. От наприклад якщо в дитини є страх грому, в такому випадку можна пояснити що це тільки дуже сильний звук, який не є небезпечний.

Потім, і що найголовніше варто вникнути і почути чого саме дитина так боїться, що собі уявляє, думає про це.

Оскільки, дуже часто дитячий страх є не логічний та ірраціональний, то і позбуватись його можна нелогічним способом, а саме через гру, мистецтво, світ фантазій, в якому живуть чарівники та захисники, в якому головні герої завжди перемагають зло:)

Ефективний спосіб подолати дитячий страх, це допомогти дитині не уникати його, а навпаки в ігровій формі, через казку, малюнок, ліпку зустрітись зі своїм страхом. Тобто намалювати його, зліпити, перетворитись в нього і прожити хвилюючу зустріч зі своїм страхом і тоді є різні варіанти: або домовитись про мир і спокій зі страхом, або подружитись з ним, можна «задобрити», подарувати подарунки, можна покликати когось на допомогу, в кінці кінців можна знищити його (порвати, потоптати, побороти). При цьому завдання батьків супроводжувати та співпереживати кожен з цих кроків разом з дитиною.

Страх ще більше підкріплюється, коли сама дитина втікає від розмов про це, а батьки намагаються заперечити страх, кажуть щось на зразок «нема чого боятись», «не придумуй дурниць». Тоді дитяча фантазія домальовує ще страшніший образ, який надалі буде ще важче подолати. Чим більше дитина від нього втікає, тим страшніший і сильніший він здається.

Якщо не допомогти дитині справитись зі своїми страхом, це може набрати більших обертів і призвести до серйозніших проблем – замкнутості, невпевненості, тривожності, неврозів. Адже дитячий організм довго не може перебувати в напруженні, і якщо не позбуватися страху, він осяде і набуде іншої неприємної форми.

Гра з страхом.

Завдання: навчити дитину відчувати позитивні емоції, що сприятливо впливає на її психіку. Позитивні емоційні стани, що виникають у дітей в процесі спеціально організованих ситуацій успіху та перемоги, закріплюють потребу в переживаннях щастя, радості, задоволення від гри та спілкування.

Метод не є специфічним для корекції страхів. Однак поліпшення стану емоційно-мотиваційної сфери особистості дитини знижує побоювання, тривожність, страх чого або кого-небудь.

                   Розігрування ситуації взаємодії з предметом страху.

Для гри «в страх» підбирається сюжет і предмети, що символізують те, чого дитина боїться (собаку, привид та ін.) Розігруючи сюжети з цими предметами, вона може «розправитися» зі своїм страхом, у символічній форміпрогравати свої емоції та відреагувати, таким чином, знімаючи напругу від стресового впливу. 

Корисний прийом спрямованого фантазування: «Закрий очі і уяви, що ти виріс. Чого можна боятися тепер? »

Гра з темрявою, коли дитина забігає на секунду в темну кімнату і повертається в освітлене приміщення, являє собою перехід від стану небезпеки до стану безпеки. 

Відомо, що страх темряви - один з найбільш поширених дитячих страхів. Він часто пов'язаний зі страхом невідомості. Діти вважають, що дорослі обманюють їх, коли говорять, що насправді в темній кімнаті нічого страшного немає. Просто чудовиська ховаються, коли хтось входить і запалює світло. Образи об'єктів, якілякають  нерідко є проекцією злості, роздратування або поганого настрою дитини. Вони містять негативні емоціїта почуття, з якими важко впоратися самостійно. Тому необхідно допомогти дитині відчути себе більш сильноюперед уявною небезпекою, навчитися володіти собою. 

Ненав'язливо пояснювати природу страхів допомагають історії, які починаються словами: «Жила-була дівчинка, схожа на тебе ...».

                    Вербалізація страху.

Як відомо, «страшилки» різного змісту - один з видів своєрідного дитячого фольклору. Пишучи і розповідаючи «страшилку», дитина самостійно моделює емоційне подолання своїх страхів. Вербалізація страхів викликає чуттєву відповідь, емоційне переключення, яке виступає в ролі психологічного захисту.  

Як себе поводити, коли дитина боїться?

Найперше, вірте своїй дитині і знайте, що це реально для неї, навіть якщо для вас дитячий страх виглядає абсурдним. Не можна заперечувати наявність страху у дитини, ігнорувати, тим більше стидити, або казати: «Не вигадуй!», «Хлопчики привидів не бояться» і т.д. Для дитини це дійсно серйозно. Якщо вона вірить, що через балкон можуть влізти грабіжники, а в тріщині на стіні хтось живе, для них це справжнісінька реальність, вони в це вірять. Заперечуючи дитячі страхи ви відштовхуєте дитину від себе і залишаєте її сам на сам зі своїм страхом. Варто просто вислухати і прийняти її реальність, якби дивно для нас це не звучало.

Створюйте сприятливу атмосферу вдома, проводьте час разом, більше обіймайте свого малюка

Переконайте і дайте відчути своїй дитині, що ви її захисник, що ви розумієте і приймаєте всі її переживання, і щоб не сталось – будете завжди на її стороні.

Придумайте разом ще якихось захисників для дитини, намалюйте або зліпіть їх – це можуть бути улюблені казкові герої, ангели, люди з життя.

Долайте свої страхи, відкрито говоріть про свої почуття та переживання, тоді дитина зрозуміє що страх це частина життя.

І найголовніше, дитячий страх, та і все в житті, лікується любов’ю і прийняттям. Бо як написано в Святому Письмі: «Там де є страх – немає любові». Тому найперше зцілюйте свою дитину любов’ю, а тоді використовуйте всі інші способи:)Як бачимо, деякі дитячі страхи, мають тенденцію зникати, а згодом знову проявлятися. Батькам та педагогам потрібно бути уважним до специфічних страхів дитини та страхам, які не входять до вікові рамки.

До специфічних страхів можна віднести: неофобії (страх всього нового); «Сенсорні страхи» певних звуків, освітлення, тактильних відчуттів (пов'язаних з порушеннями обробки сенсорної інформації); нічні страхи, які супроводжуються енурезом; нав'язливі страхи, страхи переслідування. Страхи, можна умовно розглядати як складові цеглинки психологічного розвитку дитини. Дитина вчиться з ними справлятися і / або знижується їх інтенсивність та успішно переходить на наступний щабель розвитку.

Справитися дитині зі страхами в першу чергу допомагають батьківська любов, розуміння, турбота і спільні ігри, в більш дорослому віці

спільні розмови.

Якщо певний страх виник у зв'язку зі стресовим станом або психотравмуючої ситуації необхідно звернутися до психолога за консультацією або терапією.